Спори із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження правових актів індивідуальної дії - Адміністративне судочинство <!--if()-->- <!--endif--> - Судова практика - Правова спілка "ВАШ ЮРИСТ"
П`ятниця, 09.12.2016
Правова спілка ВАШ ЮРИСТ
НАДІЙНИЙ ЗАХИСТ У БУДЬ-ЯКІЙ СИТУАЦІЇ!
Вітаю Вас, Гість · RSS


Господарське судочинство
Адміністративне судочинство
Цивільне судочинство
Пошук на сайті

 Судова практика
Головна » Статті » Адміністративне судочинство

Спори із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження правових актів індивідуальної дії

Готівкові гроші, отримані позивачем під звіт на виконання умов договору, не є виручкою останнього від реалізації продукції в розумінні положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Обсяг виручки фізичної особи — підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди. Операції з передачі позивачем від продавців (населення) до покупця (довірителя) зібраного в населення молока не є операціями з реалізації позивачем товару, внаслідок яких отримується виручка


П О С Т А Н О В А 1
Іменем України


17 вересня 2013 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи Особи 1 (далі — СПД) до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі — Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

У грудні 2010 р. СПД звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 24 грудня 2010 р. № 0022551730/0, № 0022561730/0, № 0022571730/0.

На обґрунтування позовних вимог він послався на Указ Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі — Указ № 727/98) та підпункт 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі — Закон № 168/97-ВР) і зазначив, що не порушував вимоги цих нормативно-правових актів.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 31 січня 2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2011 р., позов задовольнив частково: визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 р. № 0022551730/0 та № 0022561730/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суди встановили, що СПД займався підприємницькою діяльністю, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу № 727/98.

На виконання договорів доручення, укладених з ТОВ «Теплицький молокозавод» (далі — ТОВ, Довіритель), він здійснював закупівлю коров’ячого молока в населення. Для виконання взятих на себе зобов’язань позивач отримував від Довірителя грошові кошти (загальна сума отриманих коштів — 2 млн 275 тис. 687 грн 14 коп.), куди входили як кошти для розрахунків зі здавачами молока, так і безпосередня винагорода за виконання договорів доручення.

За результатами проведення планової виїзної перевірки щодо дотримання СПД вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 р. до 31 вересня 2010 р., оформленої актом від 14 грудня 2010 р. № 487/17/3167412491, Інспекція встановила порушення п. 9.4 ст. 9, підпункту 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР; ст. 13 Декрету КМУ від 26 грудня 1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»; п. 7.2 ст. 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища (затверджено спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. № 162/379; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за № 544/3837), чинних на час виникнення спірних правовідносин.

На підставі цього акта Інспекція 24 грудня 2010 р. прийняла спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

– № 0022551730/0, яким визначено до сплати зобов’язання з ПДВ у сумі 531 тис. 997 грн 50 коп., з яких 354 тис. 665 грн — основний платіж, 177 тис. 332 грн 50 коп. — штрафні (фінансові) санкції;

– № 0022561730/0, яким визначено до сплати зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 205 тис. 720 грн 25 коп.;

– № 0022571730/0, яким визначено до сплати зобов’язання зі збору із забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2 тис. 40 грн.

Підставою для донарахування позивачеві зобов’язань з ПДВ та з податку з доходів фізичних осіб став висновок Інспекції про перевищення позивачем у третьому кварталі 2007 р. законодавчо встановленого граничного обсягу виручки як умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв’язку із чим суму такого перевищення, а також доходи, отримані позивачем протягом 2008—2009 рр., було оподатковано за правилами загальної системи оподаткування.

Вищий адміністративний суд України постановою від 25 квітня 2013 р. скасував рішення суду апеляційної інстанції, постанову окружного адміністративного суду змінив і відмовив у позові.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України, СПД звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 1 Указу № 727/98 у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви він додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2011 р., 13 вересня, 4 та 20 грудня 2012 р., 18 квітня 2013 р., які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування.

У доданих до заяви рішеннях касаційний суд дійшов висновку, що кошти, отримані фізичними особами-підприємцями за здійснений продаж товару за договорами доручення, не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні положень Указу № 727/98, оскільки вся виручка від продажу товару належить Довірителю і не є доходом позивача.

У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено можливості кваліфікації фактично отриманих платником податку коштів від реалізації товарів (послуг) залежно від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від їх подальшого спрямування, а тому дійшов висновку, що позивач перевищив розмір виручки — 500 тис. грн, отже, зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом ст. 1 Указу № 727/98 у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва запроваджено зазначеним Указом, п. 1 ст. 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням п. 4 ст. 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суди встановили, що відповідно до договорів доручення позивач від ТОВ під звіт отримував кошти для розрахунків з населенням за здане молоко, а Довірителю надавав платіжні відомості з підписами здавачів. Позивач не реалізував молоко Довірителю, а забирав його від його ж імені з молокоприймальних пунктів і поставляв ТОВ за його ж кошти.

Необхідні кошти Довіритель видавав повіреному за видатковими касовими ордерами.

Видатковий касовий ордер — це грошовий документ, відповідно до якого оформляється касова грошова операція щодо видачі готівкових грошових сум касами підприємств, організацій, установ.

За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, готівкові гроші, отримані позивачем під звіт на виконання умов договору, не є виручкою останнього від реалізації продукції в розумінні положень Указу № 727/98. Обсяг виручки фізичної особи — підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди. Операції з передачі позивачем від продавців (населення) до покупця (довірителя) зібраного в населення молока не є операціями з реалізації позивачем товару, внаслідок яких отримується виручка.

При розгляді справи № 21-176а13 у постанові від 13 червня 2013 р. Верховний Суд України висловив аналогічну правову позицію.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заяву позивача слід задовольнити.

З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву СПД задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

 

1 Постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2013 р. у справі № 21-242а13.

Категорія: Адміністративне судочинство |
Переглядів: 235 | Теги: адміністративного, скарга, судочинства, Кодекс, позов, ухвала, закон, конституція, ПОДАТКОВИЙ, Постанова
Copyright MyCorp © 2016
Контакти
Наша адреса:
м. Суми, вул. Береста, 13
тел. 067 5423007
тел. 066 7831615
факс 0542 771747
juristsumy@ukr.net















 
ЗАКОННІСТЬ.ПРОФЕСІЙНІСТЬ.ПОРЯДНІСТЬ.
Конструктор сайтів - uCoz