Заяву мотивовано тим, що в аналогічних справах, зокрема у справах № 10/132-06-13/285, № 12/5009/2719/11, № 20/44, № 12/5009/2717/11 суд касаційної інстанції, застосувавши положення ст. 5 Закону від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (далі — Закон № 2374-ІІІ) та статей 7, 8, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (1930 р.; далі — Уніфікований закон), висловив правову позицію про те, що відсутність повноважень у посадових осіб, які підписали спірний вексель, не позбавляє його вексельної сили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Інвестгруп» та ЗАТ «Київський готель «Мир», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

При вирішенні справи судом установлено, що 29 червня 2006 р. ЗАТ «Київський готель «Мир» видав два прості векселі: на загальну суму 497 тис. 32 грн із зобов’язанням оплати цієї суми товариству з обмеженою відповідальністю «Консоль Плюс» (далі — ТОВ «Консоль Плюс») та на загальну суму 1 млн 518 тис. 600 грн із зобов’язанням оплати — товариству з обмеженою відповідальністю «Світ-Формат» (далі — ТОВ «Світ-Формат»).

18 грудня 2007 р. ТОВ «Інвестгруп» за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів № Б-600 придбало простий вексель на суму 497 тис. 32 грн у ТОВ «Консоль Плюс», а за договором № Б-599 — простий вексель на суму 1 млн 518 тис. 600 грн у ТОВ «Світ-Формат». На виконання умов цих договорів 28 грудня 2007 р. складено акти прийому-передачі цінних паперів.

Господарський суд м. Києва рішенням від 24 березня 2008 р. задовольнив позов ТОВ «Інвестгруп» з мотивів його обґрунтованості.

У жовтні 2010 р. приватне акціонерне товариство «Київський готель «Мир» (далі — ПАТ «Київський готель «Мир»), яке є правонаступником ЗАТ «Київський готель «Мир», звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 24 березня 2008 р.

Заяву обґрунтовано висновком почеркознавчої експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз від 28 квітня 2009 р., проведеної на виконання вимог слідчого відділу прокуратури м. Києва, згідно з яким від імені К. спірні векселі підписав головний інженер ЗАТ «Київський готель «Мир» С.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15 листопада 2010 р. заяву ПАТ «Київський готель «Мир» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 24 березня 2008 р. залишено без задоволення, а зазначене рішення Господарського суду м. Києва — без змін.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 14 грудня 2010 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 р., ухвалу Господарського суду м. Києва від 15 листопада 2010 р. скасував, заяву ПАТ «Київський готель «Мир» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 24 березня 2008 р. у справі № 32/120 задовольнив: рішення Господарського суду м. Києва від 24 березня 2008 р. скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Інвестгруп» відмовив.

Вищий господарський суд України, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за векселями, дійшов висновку про те, що оскільки закон вимагає, щоб на векселі був власноручний підпис керівника або уповноваженої ним особи, то підпис виконуючого обов’язки керівника на векселі не матиме сили, а такий підпис вважатиметься підписом особи, нездатної зобов’язатися за векселем, і цей підпис не може зобов’язати особу, від імені якої вексель був підписаний, що відповідає ст. 7 Уніфікованого закону.

Відповідно до цієї статті якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов’язатися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов’язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов’язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Наслідки вчинення дій зазначеними особами визначені у ст. 8 Уніфікованого закону, згідно з якою кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він був уповноважений діяти, сам зобов’язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

Статтею 77 Уніфікованого закону передбачено, що такі наслідки настають і для осіб, які здійснили ці ж дії при видачі простого векселя.

Стаття 75 Уніфікованого закону визначає серед інших обов’язкових реквізитів, що надають документу сили векселя, має бути підпис особи, яка його видає (векселедавець).

Відповідно до статті 5 Закону № 2374-ІІІ вексель підписується від імені юридичних осіб — власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Так, згідно з чинним законодавством зобов’язаною за простим векселем є особа, яка самостійно підписала вексель, або особа, від імені якої вексель підписала належним чином уповноважена третя особа.

Вексельне законодавство не містить положень щодо визначення належних повноважень осіб, які підписали вексель, а лише встановлює їх коло. Тому питання про те, чи належним чином оформлені повноваження осіб на підписання векселя, має вирішуватися, виходячи із загальних норм цивільного законодавства України, зокрема щодо укладення відповідного договору, видачі довіреності, вчинення внутрішніх актів органами юридичної особи, як, наприклад, прийняття рішення зборів учасників, наказу про виконання функцій виконавчого органу тощо.

За таких обставин керівником може бути не тільки службова особа, обрана відповідно до вимог чинного законодавства та статуту підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності на посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, а й особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов’язки за спеціальним повноваженням. Зайняття певної службової посади або доручення тимчасово виконувати службові обов’язки має бути оформлено наказом.

Таку правову позицію підтверджує і Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 2003 р. № 18-рп/2003 (справа про службових осіб підприємств, установ та організацій), де зазначено, що службовими є особи, які займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями.

Організаційно-розпорядчі функції — це функції зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Вищий господарський суд України, необґрунтовано визначивши коло повноважень виконуючого обов’язки керівника ЗАТ «Київський готель «Мир» С. на підставі норм Уніфікованого закону та Закону № 2374-ІІІ, дійшов неправильного висновку про те, що векселі, підписані не керівником ЗАТ «Київський готель «Мир», а виконуючим обов’язки керівника товариства, не мають сили вексельного зобов’язання і не підлягають оплаті, оскільки питання щодо визначення належних повноважень осіб, які підписали вексель, має вирішуватися із застосуванням загальних норм цивільного законодавства України.

За таких обставин та керуючись статтями 111²³—111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила: заяву ТОВ «Інвестгруп» задовольнити частково; постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 р. у справі № 32/120 скасувати; справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111¹⁶ ГПК.