Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених ГПК України, у діях відповідача не встановлено наявності складу цивільного правопорушення, висновок суду касаційної інстанції щодо покладення відповідальності з відшкодування шкоди на відповідача є передчасним

Заяву мотивовано тим, що, зокрема, у справах № 42/389-7/492-6/126, № 14/296-06, № 15/566-18/177, № 8/49-10 Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, оскільки позивачем не доведено причетність відповідача до залиття орендованого ним приміщення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

При вирішенні справи господарськими судами установлено, що 1 квітня 2011 р. між громадянином України М. (орендодавцем) та ТОВ «Оргтехніка» (орендарем) було укладено договір № 0104/2 щодо оренди нежитлового приміщення (далі — договір № 0104/2), за умовами якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне володіння і користування нежитлові приміщення загальною площею 162,3 м², що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда.

Пунктом 2.4. договору № 0104/2 визначено, що ризик випадкового знищення та/або пошкодження орендованого об’єкта і майна, що в ньому знаходиться, під час дії договору несе орендар.

Відповідно до п. 5.4 договору № 0104/2 орендар зобов’язаний за необхідності самостійно і за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт орендованого об’єкта та за власний рахунок відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди.

6 грудня 2011 р. орендоване ТОВ «Оргтехніка» приміщення залило каналізаційними стоками, про що ТОВ «Експлуатаційна компанія» складено відповідний акт від 7 грудня 2011 р. (далі — акт).

Зі змісту акта вбачається, що залиття сталося внаслідок аварії, причина якої — засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

З метою визначення розміру шкоди, заподіяної позивачеві, товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» провело дві експертизи й надало висновки від 28 грудня 2011 р. та від 12 січня 2012 р., відповідно до яких розмір матеріальних збитків внаслідок залиття каналізаційними стоками оздоблювального покриття приміщення на час проведення дослідження становить 32 тис. 345 грн, а розмір матеріального збитку, завданого рухомому майну внаслідок його залиття, — 254 тис. 542 грн 70 коп.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Оргтехніка» на обґрунтування своїх вимог послалося на невиконання ТОВ «Експлуатаційна компанія» обов’язків за договором № 85 Н про надання послуг та виконання робіт (далі — договір № 85 Н), укладеним 1 вересня 2006 р. між громадянином України М. та ТОВ «Експлуатаційна компанія».

Оскільки договір № 85 Н укладено між орендодавцем та ТОВ «Експлуатаційна компанія», а ТОВ «Оргтехніка» не є його стороною, тому питання про відповідальність за завдану майнову шкоду має вирішуватись відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 21 Закону від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов’язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень.

Зазначені обов’язки виконавця передбачені також і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. № 927/11207; далі — Правила).

Розділом 2 «Технічне обслуговування жилих будинків» Правил визначено, що технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає проведення планових та позапланових оглядів (п. 2.1 Правил).

Складовою технічного обслуговування є, зокрема, планові огляди, які розподіляються на загальні та профілактичні.

Пунктом 2.1.5 Правил передбачено, що періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведена відповідно у додатках 2 та 3 цих Правил.

Графіки профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та їх результати записуються у відповідних журналах.

Згідно із додатком 2 до п. 2.1.5 Правил профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації, гарячого водопостачання здійснюється кожні 3—6 місяців.

Як встановлено судами та зазначено у витязі із Журналу технічного огляду інженерних систем будинку ТОВ «Експлуатаційна компанія», періодичність профілактичного огляду каналізаційної мережі орендованого об’єкта відповідачем не порушувалась. Також встановлено, що згідно з актом, залиття приміщення сталося через санітарний вузол, у місці підключення якого до будинкового каналізаційного стояка відсутній зворотній клапан.

За змістом ст. 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених ГПК, у діях відповідача не встановлено наявності складу цивільного правопорушення, висновок суду касаційної інстанції щодо покладення відповідальності з відшкодування шкоди на відповідача є передчасним.

Керуючись статтями 111²³—111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила: заяву ТОВ «Експлуатаційна компанія» задовольнити частково, постанову Вищого господарського суду України від 11 вересня 2012 р. у справі № 5011-71/2684-2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111¹⁶ ГПК.