Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, завдання збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27 травня 2009 р. позов задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 липня 2009 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14 січня 2010 р., рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Колегія суддів Верховного Суду України ухвалою від 18 березня 2010 р. за касаційною скаргою ТОВ «Агрозахист Донбас» порушила провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14 січня 2010 р. Касаційна скарга обґрунтовується різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону та іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції і, відповідно, рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, Вищий господарський суд України виходив із того, що в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань з поставки товару належної якості позивачу було завдано збитки у вигляді неотриманих доходів.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 17 січня 2008 р. між сторонами укладено договір товарного кредиту, відповідно до умов якого відповідач продав, а позивач купив насіння соняшника, кукурудзи в асортименті на загальну суму 741 тис. 531 грн, в тому числі податок на додану вартість 20 % становив 123 тис. 588 грн.

Пунктом 3.2. зазначеного договору передбачено, що товар, який поставляється за цим договором, повинен мати сертифікат якості.

Згідно із сертифікатами відповідності на гібриди соняшника, протоколів досліджень, звітів про стійкість насіння, свідоцтв на гібридне насіння товар відповідає за критерієм якості ДСТУ № 2240-93, стійкий до зараження несправжньою борошнистою росою та вовчком, має 88—93 % схожості, пластичний до строків посівів та дає 41,8—52 ц товарного соняшника з гектара посівів.

Відповідно до видаткових накладних від 18 березня 2008 р. та 10 квітня 2008 р. відповідач передав позивачу товар вартістю 259 тис. 241 грн у кількості 451 посівних одиниць. Якість проданого товару підтверджена відповідними свідоцтвами, протоколами випробувань та сертифікатами відповідності вимогам ДСТУ № 2240-93.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 7 жовтня 2008 р. та 10 жовтня 2008 р. ТОВ «Авангард» здійснило обстеження ланів, на яких було засіяно отриманий від відповідача товар, і було виявлено повне зараження посівних площ вовчком, значний ступінь пригніченості рослин та ступінь ураженості рослин від 59 % до 87 %, про що було складено відповідні акти.

Згідно із ст. 674 ЦК відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону від 26 грудня 2002 р. № 411-IV «Про насіння і садивний матеріал» (далі — Закон № 411-IV) усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості.

Правилами експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядком оформлення заяв (затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 8 липня 2003 р. № 223; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 р. за № 630/7951; далі — Правила), передбачено, що експертне визначення якості насіння та (або) садивного матеріалу проводиться на вимогу споживачів у разі, якщо споживач не впевнений в якості, інформації, що зазначена у відповідних документах на придбане насіння та (або) садивний матеріал. Експертне визначення якості насіння і садивного матеріалу проводиться Українською державною насіннєвою інспекцією, Українською державною помологічно-ампелографічною інспекцією відповідно до їх компетенції.

Заперечуючи проти позову, відповідач з посиланням на положення Закону № 411-IV та Правил зазначав, що поставлене насіння відповідало встановленим стандартам якості ДСТУ № 2240-93, що підтверджено відповідними сертифікатами відповідності, протоколами досліджень, звітами, які були передані позивачу одночасно з товаром; при прийнятті товару позивач претензій щодо якості товару не пред’являв; товар у зв’язку з ненастанням агротехнічного часу його висівання певний час зберігався на площах позивача, а складені позивачем акти обстеження констатують лише факт зараження посівів без встановлення часу і місця зараження саме насіння.

Відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК).

Згідно зі ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення ст. 22 ЦК, ст. 224 ГК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вирішуючи спір, суди на зазначене уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин, не дали відповідної правової оцінки наданим ТОВ «Агрозахист Донбас» доказам; встановивши факт зараження посівних площ, засіяних поставленим відповідачем насінням, і в зв’язку з цим дійшовши висновку щодо продажу відповідачем товару неналежної якості, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та ст. 41 ГПК не з’ясували обставини, за яких відбулося таке зараження, належним чином не встановили факт наявності повного складу правопорушення в діях ТОВ «Агрозахист Донбас» та дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Водночас при прийнятті оскаржуваної постанови Вищий господарський суд України допустив різне застосування одного й того ж положення закону та нормативно-правового акта, а саме: Закону № 411-IV та Правил, ніж в аналогічній справі № 08/11-05 за позовом закритого акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (далі — ЗАТ «Агріматко-Україна») до товариства з обмеженою відповідальністю «Мелихівське» (далі — ТОВ «Мелихівське») про стягнення заборгованості за договором; зустрічним позовом ТОВ «Мелихівське» до ЗАТ «Агріматко-Україна» про стягнення збитків, завданих поставкою товару (насіння) неналежної якості, за яким ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 30 березня 2006 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду прийнятої в цій справі постанови Вищого господарського суду України від 1 лютого 2006 р.

Ураховуючи наведене, постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов’язки сторін і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111^17—111^{20 ГПК}, Судова палата вирішила касаційну скаргу ТОВ «Агрозахист Донбас» задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 14 січня 2010 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 липня 2009 р. та рішення Господарського суду Донецької області від 27 травня 2009 р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.