Якщо податковий вексель не погашено у
визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у
неплатежі згідно із Законом України «Про нотаріат»
Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 р. (витяг)
У січні 2010 р. Державна податкова інспекція у
Печерському районі м. Києва (далі — ДПІ) звернулася до суду з позовом до
приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ш. (далі —
нотаріус), треті особи — фірма «Союз-Віктан» ЛТД (далі — Фірма) і
публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз» (далі — ПАТ),
про визнання незаконною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та
зобов’язання вчинити таку дію.
Позивач зазначив, що 14 липня 2009 р. Фірма видала ДПІ
податковий вексель, непогашена сума за яким станом на 13 жовтня 2009 р.
становила 2 млн 21 тис. 867 грн 80 коп. У зв’язку з цим ДПІ звернулася
до нотаріуса із проханням вчинити протест у неплатежі вказаного векселя.
14 жовтня 2009 р. нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні
зазначеної нотаріальної дії з тих підстав, що погашення податкового
векселя має здійснюватися відповідно до Закону від 21 грудня 2000 р. №
2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами»1
(далі — Закон № 2181- ІІІ), а не шляхом вчинення протесту векселя
нотаріусом, що не віднесено до повноважень нотаріуса. За таких обставин
ДПІ звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати
незаконною відмову нотаріуса у вчиненні протесту податкового векселя та
зобов’язати її вчинити такий протест.
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 6
червня 2011 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 16 травня 2012 р., позовні вимоги ДПІ задовольнив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2012 р. касаційні
скарги нотаріуса та ПАТ відхилено, а рішення судів першої та апеляційної
інстанцій залишено без змін.
У заявах про перегляд судового рішення суду
касаційної інстанції ПАТ і нотаріус просили скасувати ухвалу суду
касаційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду
касаційної інстанції, пославшись на неоднакове застосування судами
касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що
потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах. Зокрема, заявники послалися на неоднакове застосування
судом касаційної інстанції ст. 92 Закону від 2 вересня 1993 р. №
3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі — Закон № 3425-XII) та пунктів 31, 294
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
(затверджено наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р.;
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за №
283/8882), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі
— Інструкція).
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
пояснення представників ПАТ і нотаріуса на підтримання поданих заяв, а
також представника ДПІ на їх заперечення, дослідивши матеріали справи та
перевіривши наведені у заявах доводи, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України дійшла висновку, що заяви задоволенню не
підлягають.
Відповідно до змісту ст. 3604
ЦПК Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка
переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами)
касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що
потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Суд установив, що постановою нотаріуса від 14
жовтня 2009 р. відмовлено ДПІ у вчиненні протесту авальованого ПАТ
податкового векселя, виданого Фірмою до отримання етилового спирту для
переробки на підакцизну продукцію, з тих підстав, що його погашення має
здійснюватися відповідно до Закону № 2181-ІІІ, а не шляхом вчинення
протесту векселя нотаріусом, що не віднесено до повноважень нотаріуса.
Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого
погодився апеляційний суд, відмову нотаріуса у вчиненні протесту
авальованого банком податкового векселя визнано незаконною та
зобов’язано нотаріуса вчинити протест зазначеного векселя. При цьому суд
виходив із того, що відповідно до Закону від 15 вересня 1995 р. №
329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»2
(далі — Закон № 329/95-ВР) авальований банком податковий вексель
повинен погашатися в порядку, встановленому законом для погашення
простих векселів, тобто шляхом вчинення нотаріусом протесту цього
векселя.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ ухвалою від 3 вересня 2012 р. рішення
судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.
Разом із тим ухвалами Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 р.
та 17 квітня 2012 р., постановленими у справах із подібних
правовідносин, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів про
відмову у визнанні таких дій нотаріуса незаконними. На ці ухвали як на
приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і
тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за
змістом судових рішень у подібних правовідносинах, послалися заявники у
своїх заявах.
Отже, суд касаційної інстанції неоднаково
застосував одні й ті самі норми матеріального права, які встановлюють
повноваження нотаріуса (ст. 92 Закону № 3425-ХІІ та п. 294 Інструкції),
що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах.
Перевіряючи законність рішення суду касаційної
інстанції, про перегляд якого просили заявники, Верховний Суд України
виходив із такого.
Відповідно до ч. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР
порядок погашення авальованих банком податкових векселів встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 15 Порядку випуску, обігу та погашення
податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які
видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є
забезпеченням виконання зобов’язання із сплати акцизного збору,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005
р. № 498, встановлено, що у разі, коли податковий вексель не погашено у
визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у
неплатежі згідно із законодавством.
На підставі ст. 92 Закону № 3425-ХІІ та п. 294 Інструкції вчинення протестів векселів провадиться нотаріусами.
Отже, погашення авальованого банком податкового
векселя здійснюється в порядку, встановленому для погашення простого
векселя, тобто шляхом вчинення нотаріусом протесту такого векселя. Саме
такого висновку дійшов у справі, яка переглядається, суд касаційної
інстанції.
Таким чином, касаційним судом у справі, яка
переглядається з підстави неоднакового застосування судом касаційної
інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло
ухвалення різних за змістом судових рішень у
подібних правовідносинах, правильно застосовано ст. 92 Закону № 3425-ХІІ
та п. 294 Інструкції, постановлене ним рішення є законним.
Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 3603, ст. 3605 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у задоволенні заяв ПАТ та нотаріуса відмовила.
1 Закон втратив чинність, але був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
2 Закон втратив чинність, але був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
|