На думку Верховного Суду України, Кабінет Міністрів України у постанові «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» делегував своє право керівникам відповідних державних органів, у тому числі й міністру оборони України, визначати розміри посадових окладів, а отже, його наказ є підставою для перерахунку пенсії, оскільки змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення цих осіб

У листопаді 2009 р. Особа 1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі — постанова № 1294), наказу міністра оборони України від 28 липня 2009 р. № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» (далі — наказ № 377), преміювання у розмірі 33,3 % та надбавки до пенсії згідно із Законом від 18 листопада 2004 р. № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 2195-IV); зобов’язати ГУ ПФУ здійснити Особі 1 відповідний перерахунок пенсії.

На обґрунтування позовних вимог Особа 1 зазначила, що вона перебувала на військовій службі понад 30 років та звільнена з посади викладача кафедри військового училища у 1986 р. Із проведеним у 2008 р. перерахунком пенсії відповідно до постанови № 1294 вона не згодна і вважає, що пенсія має бути призначена їй з урахуванням розміру посадового окладу викладача військового навчального закладу — 1 тис. 190 грн—1 тис. 300 грн, як це визначено наказом № 377.

Оболонський районний суд м. Києва постановою від 25 листопада 2009 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2011 р., позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо ненарахування Особі 1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 листопада 2008 р.; зобов’язав ГУ ПФУ здійснити позивачу перерахунок пенсії та її подальшу виплату з нарахуванням щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону від 9 липня 2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 9 листопада 2008 р. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 серпня 2012 р. рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Особа 1 звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: положень ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 2262-ХІІ) та наказу № 377.

На обґрунтування заяви додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 травня та 2 жовтня 2012 р. в інших справах, які, на її думку, підтверджують неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 листопада 2012 р. допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та наказу № 377.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява про перегляд ухвали касаційного суду підлягає задоволенню з таких підстав.

Касаційний суд, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, керувався тим, що Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 (далі — Порядок), визначено лише один орган — Кабінет Міністрів України, рішення якого про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців є належною підставою для перерахунку пенсій. Рішення інших органів (у тому числі й накази міністра оборони України) не можуть братися до уваги управліннями ПФУ як підстава для перерахунку, оскільки є чіткий порядок, який визначає процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені ч. 2 ст. 51 цього Закону.

У рішеннях Вищого адміністративного суду України, доданих як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, зазначено, що згідно з наказом № 377 затверджені схеми посадових окладів за основними типовими посадами керуючого та наукового складу офіцерів військово-навчальних закладів та наукових установ Збройних Сил України. Цей наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 серпня 2008 р. за № 761/15452 і має юридичну силу.

У рішенні Вищого адміністративного суду України, яке переглядається, зазначено, що Порядком визначено лише один орган — Кабінет Міністрів України, рішення якого про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців є належною підставою для перерахунку пенсій.

Зважаючи на те, що ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ не вказує на рішення суб’єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов’язує її перерахунок лише з фактичною зміною видів грошового забезпечення, рішення касаційного суду у цій справі не відповідає вимогам закону.

Окрім того, згідно з п. 1 Порядку перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 5 постанови № 1294 передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у відповідних випадках.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів, у тому числі й міністру оборони України, визначати розміри посадових окладів, то його наказ є підставою для перерахунку пенсії, оскільки змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення цих осіб.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а:

Заяву Особи 1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2012 р. в частині вимог щодо перерахунку пенсії у зв’язку зі зміною розміру посадового окладу скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.