Адже для того, щоб зробити зміни глибинними, фундаментальними, необхідно внести зміни до Конституції, - зауважив Ярослав Романюк в інтерв’ю агенції РБК-Україна.

Близько 4 мільйонів справ на рік розглядають майже 9 000 українських суддів. Поскаржитися на дії чи бездіяльність кожного з них має право кожен громадянин. А розглядає ці скарги в Україні, як відомо, тільки один, розташований у столиці, орган: Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка запрацювала лише у грудні 2014 року і на той момент на її розгляд вже надійшло понад 13,5 тисяч скарг.

На думку Ярослава Романюка, за таких умов очікувати оперативного реагування на скарги громадян на суддів не варто. Водночас така ситуація, з одного боку, створює у недоброчесних суддів впевненість у власній безкарності, з іншого – викликає у громадян справедливе обурення.

– Верховний Суд України неодноразово вносив пропозиції щодо створення регіональних кваліфікаційних комісій, до складу яких мали б обов’язково входити і представники громадянського суспільства, - повідомив Ярослав Романюк. На його думку, створення таких комісій на місцях забезпечило б і оперативність, і об’єктивність розгляду скарг на того чи іншого суддю, а також їх обґрунтованість, адже люди на місцях краще знають і ситуацію, і суддів. Такі регіональні комісії могли б проводити і атестацію суддів на місцевому рівні, – вважає Голова ВСУ. - Проте ці пропозиції досі не знайшли відображення у пропонованих законопроектах.

Беззаперечними ж перевагами цих законопроектів Голова Верховного Суду України вважає і розширення спектру видів дисциплінарних стягнень, і диференціацію покарань, і наявність стимулів для підвищення суддями свого професійного рівня.

– Суддя просто приречений на роботу над собою, - наголосив Ярослав Романюк. За його словами, не секрет, що не всі судді зараз прагнуть підвищувати власний кваліфікаційний рівень, тож позитивом пропонованих змін можна вважати запровадження їх обов’язкової періодичної атестації. Проте існує й пересторога щодо намагання певних сил спробувати використати механізм атестації суддів як інструмент особистої помсти або позбавлення від «неугодних».

Позитивом, на думку Голови ВСУ, є і переведення ВРЮ на роботу на професійній основі та скорочення терміну перебування на посаді її членів з 6 до 4 років, що, за словами Ярослава Романюка, запобігатиме їх тривалому відриву від професійної діяльності.

Залишається поки без відповіді і не менш актуальне питання розвантаження судової системи, переобтяженої зараз необхідністю розгляду надмірної кількості однотипних справ, які, на переконання Ярослава Романюка, можна було б вирішувати у позасудовому порядку як, наприклад, питання виплати заробітної плати чи виконання кредитних угод.

Верховний Суд України також вносив пропозиції щодо надання помічникам суддів, зокрема, й Верховного Суду, повноважень розглядати звернення громадян щодо відповідності їх вимогам законодавства, адже зараз, за словами Ярослава Романюка, суддя Верховного Суду України займається «правовим лікнепом», тобто навчає громадян писати звернення.

– Суддя повинен здійснювати правосуддя, - наголосив Голова ВСУ, а помічник судді, який підписуватиме такі документи, більш відповідально ставитиметься до якості його підготовки. Такий механізм, вважає Ярослав Романюк, можна було б запровадити в судах різних інстанцій.

Без врахування цих пропозицій розвантажити судову владу неможливо через відсутність відповідних механізмів, - переконаний Голова ВСУ.

Питання повернення Верховному Суду України повноважень також потребує доопрацювання.

– Сьогодні Верховний Суд включається тільки після того, як помилки вже припустилися, превентивних заходів у жодному законопроекті поки що не передбачено. Проте повернення Верховному Суду України повноважень узагальнення судової практики можна вважати позитивом першого етапу реформування судової системи у нашій державі, - переконаний Голова ВСУ Ярослав Романюк.