8 квітня 2015 року колегія суддів ВССУ змінила рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, яким позов володільця рахунку задоволено частково та зобов’язано ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати йому одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошові кошти.    

Суд касаційної інстанції, уточнивши в цій частині висновки судів нижчих інстанцій, виходив із такого.  

Позивач звернувся до суду із позовом до банку про зобов’язання виконання умов договору, посилаючись на те, що його письмова заява до банку про повернення грошових коштів з його поточного рахунку залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов’язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, за змістом наведених норм права зобов’язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

У зв’язку з цим посилання банку на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України», п. 1 якої передбачено зобов’язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки зазначена і подібні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб, і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов’язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.  

Отже, суди дійшли правильного висновку, що відмова банку у поверненні грошових коштів з поточного рахунку позивача суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Разом з тим, колегія суддів ВССУ не погодилась з висновками судів про те, що кошти мають бути видані позивачу одноразовою операцією з його поточного рахунку.

Відносини банку та володільця рахунку передбачені главою 72 ЦК України, обов’язок банку з повернення коштів урегульовано ст. ст. 1068, 1073 ЦК України та умовами відповідного договору. У зв’язку з цим суд правильно зобов’язав відповідача видати позивачу грошові кошти згідно з умовами поточного рахунку, а порядок виконання цього рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження».